Хронічний цистит

Інфекційні хвороби сечовивідних шляхів є на сьогодні неймовірно актуальною проблемою урології, а також гінекології. Це пояснюється їхньою широкою поширеністю, а також схильністю до частих рецидивів і впливом цих захворювань як на фізичний, так і на психоемоційний стан жінок. Така проблема, як хронічний цистит, може рецидивувати кілька разів на рік, порушуючи працездатність і самопочуття, спричиняючи стрес і депресивні стани. Але за відповідного підходу його можна вилікувати та мінімізувати ризик виникнення наступних епізодів. Спробуємо розібратися, що собою являє цистит хронічний, або як його тепер правильно називати, рецидивуючий, і як впоратися з такою хворобою трохи детальніше.

Причини хронічного рецидивуючого циститу

Хронічний цистит - це хронічний запальний процес у сечовому міхурі, який зазвичай має бактеріальну природу. Учені встановили, що ризики його розвитку значно зростають у разі:

• анатомічних дефектах, які порушують прохідність сечі або провокують її зворотний закид із сечоводів у сечові шляхи;
• цистоцеле і пролапсі тазових органів;
• функціональних порушеннях (гіперактивному сечовому міхурі, нетриманні сечі);
• наявності в анамнезі оперативних втручань урологічного або гінекологічного характеру;
• підвищеної сексуальної активності, особливо за наявності кількох сексуальних партнерів;
• наявності сечокам'яної хвороби;
• наявності новоутворень (пухлин), катетерів та інших сторонніх тіл в органах сечовивідної системи;
• хронічній діареї;
• атрофічному вагініті;
• першій інфекції сечових шляхів, що трапилася у віці до 16 років;
• генетичної схильності;
• недостатньому вживанні рідини;
• нетриманні сечі;
• використанні сперміцидів як засобу контрацепції;
• нелікованому атрофічному вагініті¹.

У жінок у період перименопаузи та менопаузи ризик виникнення хронічного циститу значно зростає через естрогенодефіцит. Естрогени - це основні жіночі гормони, які безпосередньо впливають на функції та стан слизових оболонок сечовивідних шляхів і статевих органів. Їхній дефіцит робить ці структури менш захищеними перед потенційно небезпечними мікроорганізмами. Тому після настання гормональних змін (через клімакс) слизові оболонки поступово стоншуються, стають більш сприйнятливими до інфекції та можуть легше запалюватися.
Основні причини хронічного циститу - це інфекції, спричинені різними бактеріальними організмами. Найчастіше рецидивуюче запалення провокується різними збудниками, але іноді збудник може залишатися і колишнім (у разі неадекватного лікування первинної хвороби та наявності джерел інфекції, наприклад, сечового каменя або простатиту). Джерело таких рецидивуючих інфекцій таке саме, як і за звичайного гострого циститу, - бактеріальна флора з ректальної ділянки легко потрапляє в періуретральну ділянку та уретру. Звідти бактерії можуть легко піднятися і досягти сечового міхура.
Ризик перенесення бактерій зростає в разі порушень простих правил особистої гігієни, зокрема нерегулярного підмивання і зміни білизни, підтирання або підмивання ззаду вперед тощо.
Рецидивуючий цистит має хвилеподібний перебіг - періоди ремісії змінюються періодами загострення. Під час ремісії ознаки хронічного циститу, як правило, відсутні. А під час загострення спостерігаються всі ті самі симптоми, що й за первинної гострої інфекції, зокрема:

• прискорене або імперативне сечовипускання (останній термін позначає позиви, які не виходить терпіти);
• дизурію (хворобливе сечовипускання);
• болі в лобковій і надлобковій ділянці.

Зазвичай хвороба не провокує значного підвищення температури, лихоманка й озноб можуть вказувати на приєднання ускладнень, наприклад, на поширення запального процесу на інші органи. Проте, якщо загострюється хронічний цистит, симптоми можуть включати незначне підвищення температури до субфебрильних показників і незначне порушення загального самопочуття, нездужання, запаморочення².
За стандартної схеми лікування самопочуття досить швидко поліпшується. Але на відміну від звичайної гострої інфекції, якщо розвивається цистит хронічний, симптоми через деякий час повертаються знову. Хвороба може рецидивувати як через короткий проміжок часу - менш ніж через 2 тижні, так і через кілька місяців. Згідно із загальносвітовими нормами для того, щоб діагностувати хронічний цистит, лікарю достатньо фіксувати загострення 2 рази на рік¹.
За деяких різновидів хронічного циститу симптоми з'являються не хвилеподібно, а турбують хворих практично постійно. У цьому разі вони включають постійний неінтенсивний біль у нижній частині живота, дискомфорт під час сечовипускання, а також симптоми запалення в загальному аналізі сечі (у т.ч. підвищення рівня лейкоцитів, бактеріурію).

Симптоми хронічного циститу

Рецидивуючий цистит має хвилеподібний перебіг – періоди ремісії змінюються періодами загострення. Під час ремісії ознак хронічного циститу, як правило, відсутні. А при загостренні спостерігаються ті самі симптоми, що і при первинній гострій інфекції, в тому числі:

• прискорене або імперативне сечовипускання (останній термін означає позиви, які не виходить терпіти);
• дизурію (болюче сечовипускання);
• болі в лобковій та надлобковій ділянці.

Зазвичай хвороба не провокує значного підвищення температури, пропасниця і озноб можуть вказувати на приєднання ускладнень, наприклад, поширення запального процесу на інші органи. Проте, якщо загострюється хронічний цистит, симптоми можуть містити незначне підвищення температури до субфебрильних показників та незначне порушення загального самопочуття, нездужання, запаморочення ².
За стандартної схеми лікування самопочуття досить швидко покращується. Але на відміну від звичайної гострої інфекції, якщо розвивається хронічний цистит, симптоми через деякий час повертаються знову. Хвороба може рецидивувати як через короткий проміжок часу – менш ніж через 2 тижні, так і через кілька місяців. Згідно з загальносвітовими нормами для того, щоб діагностувати хронічний цистит, лікареві достатньо фіксувати загострення 2 рази на рік¹.
При деяких різновидах хронічного циститу симптоми виникають не хвилеподібно, а турбують хворих завжди. У цьому випадку вони включають постійний неінтенсивний біль у нижній частині живота, дискомфорт під час сечовипускання, а також симптоми запалення у загальному аналізі сечі (в т.ч. підвищення рівня лейкоцитів, бактеріурію).

Діагностика хронічного циститу

Діагностика хронічного циститу може викликати певні труднощі через хвилеподібний перебіг інфекції. Для остаточної постановки діагнозу пацієнтам необхідне проведення скрупульозного обстеження всього організму у суміжних фахівців. Зокрема, жінкам необхідно обов'язково відвідати лікаря-гінеколога, а чоловікам, своєю чергою, - уролога і проктолога. Така рекомендація пояснюється дуже просто - виникнення хронічного циститу нерідко спостерігається в осіб із супутніми патологіями. У жінок його можуть провокувати недоліковані або уповільнені гінекологічні проблеми, а в чоловіків - аденома простати, яка ускладнює повноцінний відтік сечі.
Обов'язковим етапом діагностики хронічного циститу стають лабораторні дослідження. Зазвичай лікарі призначають загальні аналізи (як крові, так і сечі). А також бакпосів сечі на наявність бактерій (патологічної мікрофлори). Для підбору максимально ефективної терапії необхідне проведення антибіотикограми - цей аналіз дає змогу визначити чутливість виділеної бактерії до антибіотиків і, відповідно, визначити, які ліки можуть впоратися з нею. На першому етапі діагностики у пацієнтів також в обов'язковому порядку беруть мазок з уретри для виявлення різних патогенів, зокрема захворювань, що передаються статевим шляхом.
Наступна стадія діагностики - виявлення функціональних порушень сечового міхура. Для цього лікар призначає проведення візуалізаційних досліджень:

• УЗД;
• урофлоуметрії;
• цистоскопії;
• цистографії.

Такі методики діагностики дають змогу лікарю отримати повну картину наявних структурних змін, які відбулися в сечовому міхурі, візуалізувати характер ураження, а також визначити наявність порушень основних функцій.
Діагностика хронічного циститу також обов'язково включає диференціальну діагностику, яка дає змогу відрізнити цю хворобу від новоутворень різної етіології (пухлин доброякісного та злоякісного типу).

Ускладнення хронічного циститу

Хронічний цистит є досить підступним захворюванням, навіть за відносно рідкісних загострень (2 рази на рік) він негативно позначається на функціях міхура сечового і може призводити до порушень функцій поруч розташованих органів. А частіші загострення ще небезпечніші для здоров'я. Тому дуже важливу роль відіграє своєчасне звернення до лікаря і правильне комплексне лікування.
Можливі ускладнення хронічного циститу включають:

• пієлонефрит - запалення нирок;
• утворення спайок (розростань фіброзної тканини між органами малого таза та черевної порожнини), які стягують і немов склеюють органи між собою, порушуючи їхні функції;
• сечокам'яну хворобу - появу конкрементів у різних відділах сечовивідної системи;
• нетримання, підтікання сечі.

Імовірність ускладнень збільшується при самолікуванні або недотриманні лікарських рекомендацій.

Лікування хронічного циститу

Якщо в людини діагностовано хронічний цистит, лікування має бути комплексним - як медикаментозним, так і немедикаментозним. Важливу роль відіграє зміна повсякденних звичок, зокрема:

• дієтичне харчування - з раціону варто виключити відверто шкідливі продукти (солоні, мариновані, копчені, смажені), також потрібно відмовитися від вживання спиртного;
• інтенсивний питний режим для підтримки функцій сечостатевої системи (на день потрібно випивати мінімум 2-2,5 л води).

Медикаментозне лікування хронічного циститу підбирається виключно в індивідуальному порядку. Зазвичай пацієнтам із таким діагнозом прописують антибіотики. Їх приймають тривалим курсом, щоб гарантовано досягти знищення патогенних мікроорганізмів і знизити ризик рецидивів хвороби. У разі виявлення супутніх хвороб (урологічних, гінекологічних тощо) проводиться відповідне лікування.
У деяких ситуаціях лікарі можуть призначити промивання сечового міхура. Для цього використовують спеціальні розчини з антисептичними, протизапальними та антибактеріальними препаратами. Також після вщухання активного запалення можуть використовуватися фізіотерапевтичні процедури, які допомагають нормалізувати кровообіг і зміцнити м'язи тазового дна.
Терапія хронічного циститу також включає використання фітотерпапії, наприклад, фітопрепарату Канефрон. Це ліки на рослинній основі від відомого німецького бренду Біонорика. До їхнього складу входить спеціальний рослинний екстракт із лікарських рослин, які підсилюють дію одна одної та допомагають:

• придушити запальний процес в органах сечової системи;
• усунути патогенні мікроорганізми;
• нейтралізувати спазми;
• зменшити дискомфорт і біль;
• знизити ризик повторних загострень.

Канефрон краплі та Канефрон таблетки чинять також м'яку сечогінну дію, сприяють вимиванню бактерій із сечовивідної системи. Вони можуть виявитися корисними в досягненні стійкої ремісії хронічного циститу. І такі засоби також підходять для тривалого профілактичного прийому³.

Профілактика хронічного циститу

Щоб уникнути розвитку хвороби, дуже важливо дотримуватися базових рекомендацій щодо організації здорового способу життя:

• правильно і збалансовано харчуватися;
• відмовитися від шкідливих звичок;
• дотримуватися балансу між працею і відпочинком;
• уникати переохолодження;
• приділяти увагу регулярній фізичній активності;
• скрупульозно дотримуватися правил гігієни.

Також важливу роль відіграє дотримання адекватного питного режиму (дефіцит рідини в організмі збільшує ризик циститу).
Ще профілактика хронічного циститу має включати:

• дотримання правил інтимної гігієни;
• профілактику та лікування ЗПСШ;
• відмову від багатьох сексуальних партнерів;
• регулярні профілактичні огляди.

Канефрон може використовуватися для профілактики хронічного циститу в осіб зі схильністю до такої хвороби. Як Канефрон таблетки, так і Канефрон краплі за гострої інфекції знижують ризик переходу хвороби в хронічну форму.