Ефективне лікування та профілактика хронічного пієлонефриту

Якщо гострий запальний процес у нирках не вдається зняти протягом трьох і більше місяців, хвороба переходить у нову форму — хронічний пієлонефрит.

У цьому випадку інфекція знижує свою активність, але повністю з нирок не йде. Запалення мляве, малопомітне, проте досить-таки небезпечне. Часто в аналізах сечі знаходять бактерії навіть за відсутності ниркових скарг. Що таке хронічний пієлонефрит знають багато жінок — вони хворіють удвічі частіше від чоловіків через анатомічну будову сечовидільної системи.

Додаткову складність у терапії захворювання надає явище антибіотикорезистентності — бактерії стають просто не чутливі до дії антибіотиків¹, це ускладнює лікування захворювання. Тому, як допоміжну терапію, часто використовують ефективні препарати рослинного походження, такі як Канефрон^® Н.
Розглянемо, чому виникає пієлонефрит, патогенез, симптоми, можливі ускладнення та методи лікування такої хвороби трохи детальніше.

Причини хронічного пієлонефриту

Основний чинник, що призводить до трансформації гострого процесу на хронічний пієлонефрит — нераціональна антибіотикотерапія. Пацієнти часто приймають антибіотики самостійно, після поліпшення стану не проходять курс лікування до кінця. Результат — антибіотикорезистентні форми мікроорганізмів. Наступного разу цей самий антибіотик може вже не допомогти.

Друга причина — мікроби «обживаються» в нирці й імунітет перестає на них активно реагувати, не знищує.

І третій частий чинник — порушення відтоку сечі, наприклад, через камінь у нирці або звуження просвіту сечоводу.

Ці три причини хронічного пієлонефриту відіграють провідну роль у затягуванні процесу і стійкості його до антибіотикотерапії².

Щоб вплинути на інфекцію, камені, і врятувати нирку, потрібні засоби з універсальним механізмом дії. Такі, як комплексний рослинний препарат Канефрон^® Н.

Симптоми пієлонефриту

Головна ознака хронічного пієлонефриту — хвилеподібний перебіг, коли періоди поліпшення і ремісії змінюються загостренням ниркової симптоматики (часто — після іншої інфекції, грипу, ангіни)³.

У фазі ремісії хронічний пієлонефрит симптоми дає неспецифічні, змащені:

• безпричинний біль у попереку, спочатку — з одного боку;
• слабкість, занепад сил;
• іноді — злегка підвищена температура;
• анемія (недокрів'я);
• підвищення артеріального тиску;
• спочатку почастішання, потім зменшення кількості сечовипускань.

Тяжкість симптомів, якими проявляється хронічний пієлонефрит, залежить від його стадії (I – легка, IV – найважча). Наперекір антибіотикам, інфекція часто уражає не одну, а обидві нирки. Ураження обох нирок може призвести до гіперхлоремічного ацидозу - небезпечного для життя стану, за якого порушується кислотно-лужний баланс в організмі.

Використання Канефрон^® Н надає профілактичний ефект і подовжує ремісію. Активні компоненти препарату діють на всі ланки патологічного процесу в нирках, а не тільки знімають симптоми⁴.

Види хронічного пієлонефриту

Існує кілька варіантів перебігу хронічного пієлонефриту. Зокрема, запальний процес за такої хвороби може протікати за 2 основними фазами:

• загострення, яке супроводжується появою ознак гострого пієлонефриту та значним погіршенням самопочуття;
• ремісія, коли запальний процес стихає і симптоми практично зникають.

Тому сучасна термінологія передбачає назву рецидивуючий пієлонефрит.
Також класифікація хронічного пієлонефриту може враховувати й інші характеристики запалення, наприклад тяжкість стану. Патогенез пієлонефриту найчастіше інфекційний, зокрема, інфекція в нирки потрапляє з вогнищ хронічного запалення інших органів, наприклад, під час каріозних зубів.

Недуга може бути:

• односторонньою або двосторонньою (виділяють двосторонній хронічний пієлонефрит, а також хронічний лівосторонній і хронічний правосторонній пієлонефрит);;
• первинною або вторинною (вторинний хронічний пієлонефрит також часто класифікують як обструктивний пієлонефрит);
• латентною (уповільненим) або рецидивуючою;
• зі збереженою функцією нирок або з прогресуючою нирковою недостатністю.

Діагностика

Припустити, що у людини пієлонефрит хронічної, а не гострої форми, можна за скаргами та симптоматикою: немає високої температури, задовільний загальний стан. Але підтверджує хронічний пієлонефрит діагностика лабораторними та інструментальними методами:

• аналізи сечі, обов'язково — бакпосів;
• УЗД нирок, сечовивідних шляхів;
• рентгенологічні методи — екскреторна і ретроградна урографія;
• МРТ і КТ;
• аналізи крові — у хворих «зі стажем», швидше за все, буде анемія.

Лабораторне обстеження показує функцію нирок, а УЗД, КТ та МРТ характеризують анатомічні зміни їхніх тканин¹.

Лікування

Із діагнозом «хронічний пієлонефрит» лікування антибіотиками буває малоефективним. Причини: резистентність бактерій і розвиток так званих «бактеріальних плівок», з ув'язненими в них дрімаючими до пори до часу збудниками.

Тому до комплексу терапії пієлонефриту хр. рекомендується додавати допоміжні препарати: сечогінні засоби, уросептики, препарати, що нормалізують кровообіг нирок, вітамінотерапію, іноді — препарати заліза при анемії. Сучасна фітотерапія відіграє важливу лікувальну і профілактичну роль. Наприклад, препарат, який має тривалий досвід ефективного використання Канефрон^® Н складається з екстракту трьох лікарських рослин: трави золототисячника, кореня любистку і листя розмарину. При лікуванні ниркових інфекцій він діє комплексно:

• допомагає боротися з бактеріями;
• послаблює хронічне запалення;
• покращує пасаж сечі, знімає спазми.

Технологія фітонірингу — контролю виробництва від насіння до ліків — гарантує стабільний вміст активних речовин у препараті та прогнозований ефект. Дорослим рекомендують Канефрон^® Н таблетки. Дітям від 12 років і літнім – Канефрон^® Н краплі.

Тривалість курсу визначається лікарем, здебільшого він становить 30 днів. Стандартна доза — по 2 таблетки або по 50 крапель 3 рази на день⁴. Приймати Канефрон^® Н потрібно в складі комплексної терапії, призначеної урологом або нефрологом.

Ускладнення хронічного пієлонефриту

Можливі ускладнення хронічного пієлонефриту включають:

• вогнищевий гломерулосклероз, що супроводжується ушкодженням малих фільтрувальних одиниць нирок (гломерул), рубцюванням і звуженням цих ділянок, а також порушенням їхніх функцій;
• прогресуюче рубцювання нирок, яке призводить до термінальної стадії ниркової недостатності. Протеїнурія, поява білка в сечі, може свідчити про те, що нирки не справляються зі своїми функціями;
• ксантогранулематозний пієлонефрит, який характеризується розростанням запальної тканини усередині нирки і, відповідно, порушенням функцій ураженого органу;
• піонефроз - це гнійне захворювання нирки, яке супроводжується некрозом тканин і прогресуючою втратою функціональної активності органу.

Профілактика

Пацієнти, у яких пієлонефрит — хронічний процес, мають спостерігатися у лікаря уролога або нефролога. У фазі ремісії бактерії не розмножуються, тому антибіотики зазвичай не призначають. Тут добре працюють фітопрепарати, наприклад, Канефрон Н: високий профіль безпеки, протизапальна, антибактеріальна і нефропротекторна дії доброчинно впливають на здоров'я нирок.

Курс профілактики хронічного пієлонефриту може рекомендуватися перед плануванням вагітності: виношування послаблює імунітет, і запалення в нирках часто загострюється.

Під час ремісії пієлонефриту доцільно застосовувати Канефрон^® Н профілактичними курсами. Середня профілактична доза — 2 таблетки 3 рази на день. Тривалість курсу і перерви обговорюються з лікарем. Дослідження показують, що при адекватному підході ремісія продовжується до трьох і більше років⁵.