Гострий пієлонефрит

Захворювання «гострий пієлонефрит» залишається актуальною проблемою сучасної нефрології. Причиною тому є складність постановки діагнозу при змазаній клінічній картині, пізнє звернення пацієнтів і високий ризик розвитку ускладнень. Захворювання частіше зустрічається у жінок, що пов'язано з анатомо-фізіологічними особливостями будови сечовидільної системи. Своєчасне лікування згідно з протоколами може не тільки швидко позбавити проблеми, а й уберегти від переходу захворювання у хронічну форму.

Що таке гострий пієлонефрит?

Гострий пієлонефрит — це запальне захворювання нирок, за якого уражається інтерстиціальна тканина і чашечно-лоханочна система. Досить швидко розвиваються деструктивні процеси, порушується не тільки видільна функція нирок, а й система фільтрації.

За типом запального процесу гострий пієлонефрит буває серозним і гнійним. Ці форми відрізняються одна від одної морфологічно, але клінічна картина досить схожа. Лікування підбирається так, щоб впливати безпосередньо на причину захворювання й усунути симптоми (наприклад, спазм або біль). Успіх лікування — у визначенні причини хвороби та її усуненні. Якщо це інфекція, то починають з антимікробної терапії та допоміжних препаратів. Перевага віддається комбінованим препаратам, які впливають одразу на кілька ланок патогенезу. Навіть при гнійно-деструктивних формах пієлонефриту з формуванням абсцесу і з високим ступенем ризику для життя можна підібрати адекватну схему терапії для амбулаторного (домашнього) лікування.¹

Етіологічні чинники

Причиною гострого пієлонефриту майже завжди є бактерії. Найчастіше це кишкова паличка, протеї, ентерококи, але в рідкісних випадках захворювання буває спричинено синьогнійною паличкою або стафілококами. Патоген потрапляє в нирку двома шляхами:

1. Гематогенний шлях (через кров) із вогнища інфекції в організмі. Наприклад, неліковані зуби, часті ангіни й інші бактеріальні інфекції.
2. Висхідний, за якого інфекція поширюється з уретри вгору сечоводом.2

Структура захворюваності неоднорідна. У віці до 50 років гострий пієлонефрит частіше зустрічається у жінок, а після 55 — у чоловіків. Це пояснюється тим, що збільшення розмірів простати (аденома, гіперплазія) перешкоджає нормальному відтоку сечі. А це, своєю чергою, значно підвищує ризик розвитку інфекцій сечовивідних шляхів. До причин гострого пієлонефриту належать порушення уродинаміки, хірургічні втручання, супутні хронічні захворювання.¹

Клінічна картина

Симптоми гострого пієлонефриту:

1. Підвищення температури, озноб, відчуття жару.
2. Біль у попереку, нерідко не тільки на стороні ураження. Пацієнти скаржаться на біль, що оперізує, низької або високої інтенсивності.

До неспецифічних симптомів гострого пієлонефриту відносять загальну слабкість, запаморочення, блювання. Також пацієнти скаржаться на часте сечовипускання, зміну кольору сечі та появу «рибного» запаху.

Під час вибору тактики лікування важливо брати до уваги симптоматику. Крім адекватної антибіотикотерапії важливо прибрати біль, налагодити сечовипускання. Для цього рекомендовано використовувати комбіновані препарати (рослинні або синтетичні), спрямовані на рішення одразу декількох проблем. Цього можна досягти за допомогою рослинних засобів, створених за концепцією фітонірингу. Створення препаратів на основі рослин, в яких можливо точно розрахувати концентрацію активної речовини, стало проривом на фармацевтичному ринку. Лікування гострого пієлонефриту, симптоми якого передбачають біль, спазм і утруднене сечовипускання, комбінованими препаратами дозволяє досягти бажаного результату з мінімальним ризиком розвитку побічних ефектів.

Як визначити захворювання

Діагностика гострого пієлонефриту полягає в правильній інтерпретації аналізів і анамнезу. Основна ознака запалення — поява лейкоцитів в сечі. При гематогенному пієлонефриті аналіз сечі іноді залишається в межах норми, оскільки запальний процес локалізується в кірковому шарі нирки. Гематурія (еритроцити в сечі) не є маркером гострого пієлонефриту, оскільки може з'являтися при сечокам'яній хворобі або геморагічному циститі.

Ультразвукове дослідження (УЗД) на початкових стадіях захворювання не інформативне, але надалі можна побачити набряк органу, зміну структури тканини, наявність рубців, абсцесів.³ Додатковими інструментальними методами дослідження проводять оглядову та екскреторну урографію, комп'ютерну томографію. Вірний діагноз може бути встановлено тільки досвідченим фахівцем після аналізу даних обстежень. Самостійно визначати своє захворювання і призначати лікування не тільки неефективно, але й небезпечно.

Методи терапії

Лікування при гострому пієлонефриті направлено, перш за все, на усунення патогенної флори. Для цього використовують антибіотики широкого спектра дії, бажано після визначення чутливості бактерій до препаратів. Фахівці також застосовують препарати рослинного походження, оскільки вони мають мінімальну кількість протипоказань і можуть використовуватися тривалий час.¹ Таким засобом є Канефрон^® Н (таблетки та краплі), який містить активні речовини кореня любистку, листя розмарину і трави золототисячника.

1. Корінь любистку має сечогінну, антиоксидантну, спазмолітичну і болезаспокійливу дії.
2. Трава золототисячника слушна як протизапальний компонент.
3. Антиоксиданти, що містяться в листі розмарину, добре працюють проти запалення. Розмаринова кислота належить до природних протизапальних й антибактеріальних речовин.

Препарат сприятливо діє на фізико-хімічні властивості сечі, покращуючи її бактерицидні властивості. Канефрон^® Н можна приймати і для профілактики загострення, але після консультації з лікарем, бажано нефрологом.

Профілактика

Профілактика гострого пієлонефриту проста:

• дотримання правил гігієни;
• нормалізація харчування та питного режиму;
• своєчасне звернення по медичну допомогу.

Людям, які знаходяться в групі ризику або мали захворювання нирок, для профілактики призначаються рослинні препарати, що здатні запобігати розвиткові запального процесу, такі як Канефрон^® Н. Профілактикою гострого пієлонефриту можна назвати і своєчасне лікування супутніх захворювань (наприклад, аденома простати, сечокам'яна хвороба).

---

1. Консервативное лечение гнойно-деструктивных форм острого неосложненного пиелонефрита. С.А. Дубский, С.Т. Тимошин. Урология и нефрология.
2. Борисов И.А. Пиелонефрит // Нефрология. - М.Медицина, 1995. - Т. 2. - С. 109-140.
3. Быковский В.А. Ультразвуковая семиотика острого пиелонефрита // Ультразвуковая диагностика. - 1998. - № 6. С. 69-74.